ВЗАЄМОДІЯ ШТУЧНОГО І ПРИРОДНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
У статті досліджено взаємодію штучного та природного інтелекту в контексті вищої освіти, враховуючи сучасні тенденції цифрової трансформації. Визначено, що у науковій літературі здійснено багато спроб визначити штучний інтелект, однак до цього часу не склався єдиний універсальний підхід до розуміння сутності цього феномену. Це пов'язано з відсутністю консенсусу щодо трактування поняття «інтелект», проблемами з перекладом англійського терміну «artificial intelligence», різними законодавчими підходами до регулювання ШІ, постійною еволюцією технологій, що впливає на зміст поняття, та широким спектром сфер застосування ШІ. Водночас, ключовими напрямами використання технологій ШІ у вищій освіті є навчальна аналітика, персоналізація навчання, автоматизація аналізу та оцінки робіт студентів, а також проєктування смарт-кампусів. Встановлено, що цифрова революція значно змінює підходи до освітнього процесу, де впровадження штучного інтелекту стає невід’ємною складовою. ШІ дозволяє автоматизувати рутинні завдання, забезпечує персоналізацію навчання, створює адаптивне освітнє середовище, де враховуються індивідуальні особливості кожного студента. Водночас природний інтелект, що є сукупністю когнітивних здібностей людини, таких як критичне мислення, креативність, емоційна підтримка та інтуїція, відіграє ключову роль у забезпеченні глибокого розуміння навчального матеріалу та розвитку творчого потенціалу студентів. Проведено порівняльний аналіз можливостей ШІ та ПІ в освітньому процесі, виокремлюючи їх сильні та слабкі сторони. Сильними сторонами ШІ є його здатність обробляти великі обсяги даних, автоматизувати процеси та надавати негайний зворотній зв’язок, тоді як його обмеженням є відсутність креативності, емоційної взаємодії та залежність від програмного забезпечення. ПІ, навпаки, забезпечує можливість критичного аналізу, творчого підходу та врахування морально-етичних аспектів, але має труднощі з обробкою великих масивів даних та персоналізацією навчання у великих групах. У статті також розглянуто перспективи подальшої інтеграції ШІ в освітній процес, підкреслюючи важливість розвитку синергетичних середовищ, де ШІ та ПІ доповнюють одне одного, забезпечуючи ефективність та якість освіти. Визначено перспективи розвитку вищої освіти, що включають створення інноваційних форм комунікації та навчання, розвиток автономних систем, а також впровадження цифрових аватарів викладачів, які дозволять досягти нового рівня взаємодії в освітньому процесі.
